Стефан (Наливайко) - Янтарна ікона ручної роботи (Стефан (Степан))

Ікона Стефан Наливайко - Красива янтарна ікона в багетній рамці

Послужить прекрасним дорогим і ексклюзивним подарунком для друзів, родичів і близьких.  

стане сімейною святинею у Вашому домі, адже молитва дає надію на подолання всіх спорів, негараздів, створює сприятливе підґрунтя для довіри, взаєморозуміння, терпіння і любові. Щира молитва про коханого, дорогій людині, не залишиться не почутою - допоможе, направить, зцілить.

Ручна робота, в яку вкладена душа  і позитивна енергетика майстра. Янтарна ікона підійде під будь-який інтер'єр.  

Бурштин - символ щастя і здоров'я. Магічні властивості бурштину так само різноманітні, як і лікувальні. З давнину його використовували як могутнім талісман і амулет. Бурштин є джерелом творчих сил, віри і оптимізму. Він підсилює інтуїцію і допомагає реалізувати плани в конкретні дії, приносить удачу, радість і спокій, дає бадьорість духу, зберігає здоров'я.

Термін виготовлення: 3 - 8 днів 

Святі ікони дані нам для побожного спогади справ Божих і святих Його, для побожного колихання думок наших до Бога і Його святих. Через це запалюється наше серце любов'ю до нашого Творця і Спасителя. Святі ікони є для нас тими ж священними книгами, тільки написаними, замість букв, особами і речами.

Cтефан Пимонович Наливайко народився в 1898 році в селі Костянтинівка Бердянського повіту Таврійської губернії в селянській родині. Мати Степана, Єфросинія Романівна, прагнула дати йому гарну освіту: після закінчення церковно-парафіяльної школи він поступив у духовне училище при Григоріє-Бизюковом монастирі (знаходиться в Херсонській області). У чотирнадцять років Степан повернувся додому, а в 1914 році, коли йому виповнилося шістнадцять, поїхав в Генічеськ і оселився на монастирському подвір'ї Кизильташской кіновії, став співати в монастирському хорі. Півчим в церкві він служив і після повернення в своє село. Взимку 1917 року мелитопольца закликали в армію, він потрапляє в полон. Після втечі з табору військовополонених Степан повернувся у рідне село, служил у храмі в ім'я Казанської Ікони Богородиці псаломщиком, обзавівся сім'єю – одружився на круглій сироті Харитине. Через рік у них народилася дочка Раїса.

На початку квітня 1923 року Степан різко змінює життя: залишивши будинок, відправляється в Москву. У Москві, за проповідь на похороні патріаршого архідиякона Костянтина Розова, Степана заарештовують і, в зв'язку з тим, що в міліції він відмовляється відповідати на питання, потрапляє в ГПУ. Утримували спочатку у в'язниці ГПУ, потім в Бутирській. На допитах тримається з гідністю; на питання, до якого належить державі, відповів: “Нового Єрусалиму”. На питання про військовому званні, відповів: “Воїн Ісуса Христа”. Комісією НКВС по адміністративним посиланнями Степан був засуджений на три роки ув'язнення у Соловецькому таборі особливого призначення. По закінченні строку покарання його відправляють у заслання в Туркестан. У 1932 р.

Степан Наливайко повертається до рідної Костянтинівки, де організовує церковну громаду і домагається відкриття храму. Після цього в житті Степана будуть ще переслідування, арешти, тюрми. Свій останній, четвертий, термін він отримає 7 квітня 1941 року. Особлива нарада при НКВС засудить його «за антирадянську агітацію на релігійному ґрунті» до п'яти років ув'язнення в Норильському виправно-трудовому таборі, звідки він уже на волю не вийде. Останній лист з Норильська прийде в січні 1945 року: «До закінчення мого терміну залишається три місяці. Дасть Бог, і нам доведеться ще пожити разом». В середині 1945 року на запит НКВС його дочка Раїса отримає лаконічне повідомлення: Степан Пимонович Н��ливайко помер 12 лютого 1945 року.

Постановою Ювілейного Архієрейського Собору 2000 року про соборному прославлення новомучеників і сповідників Російських ХХ століття ім'я мученик Стефана Наливайка внесено в Собор новомучеників і сповідників Російських для загальноцерковного шанування. Пам'ять його звершується 1/14 листопада.