Священномученик Микола Искровский - Якісна іменна ікона з янтаря (Микола Искровский)

Священномученик Микола Искровский - Красива іменна ікона в багетній рамці виготовлена з бурштину. Ручна робота.

Послужить прекрасним дорогим і ексклюзивним подарунком для друзів, родичів і близьких.  

стане сімейною святинею у Вашому домі, адже молитва дає надію на подолання всіх спорів, негараздів, створює сприятливе підґрунтя для довіри, взаєморозуміння, терпіння і любові. Щира молитва про коханого, дорогій людині, не залишиться не почутою - допоможе, направить, зцілить.

Ручна робота, в яку вкладена душа  і позитивна енергетика майстра. Янтарна ікона підійде під будь-який інтер'єр.  

Бурштин - символ щастя і здоров'я. Магічні властивості бурштину так само різноманітні, як і лікувальні. З давнину його використовували як могутнім талісман і амулет. Бурштин є джерелом творчих сил, віри і оптимізму. Він підсилює інтуїцію і допомагає реалізувати плани в конкретні дії, приносить удачу, радість і спокій, дає бадьорість духу, зберігає здоров'я.

Термін виготовлення: 3 - 8 днів 

Святі ікони дані нам для побожного спогади справ Божих і святих Його, для побожного колихання думок наших до Бога і Його святих. Через це запалюється наше серце любов'ю до нашого Творця і Спасителя. Святі ікони є для нас тими ж священними книгами, тільки написаними, замість букв, особами і речами.

Священномученик Миколай, пресвітер Искровский

Святий священномученик Миколай, пресвітер села Искровки (нині Кіровоградської області) єпархії, народився приблизно у 1877-78 роках, в благочестивій православній родині, в царювання Імператора всія Русі царя Олександра III.

У хрещенні майбутній страстотерпець Христовий був названий Миколою, на честь святителя і чудотворця Миколая, давнього покровителя Святої Русі. Дитинство і юність священномученика Миколая, проходило у християнському вихованні, під мудрим керівництвом батька і матері, які прищепили йому любов до Бога, до Православної Церкви борг і повагу до своєї батьківщини, і співчуття бідним і знедоленим. Після закінчення шкільної освіти, отець Микола надходить у Петербурзьку духовну семінарію, де Промисел Божий свого обранця зводить з великим пастирем Святої Русі святим праведним Іоанном Кронштадским, який за Божим визначенням бере його духовні чада і до смерті своїх днів окормляє цього обранця, навчаючи його до жертовної любові до Бога, до стражденним людям і допомагає йому в той переломний час, безбоязно мовити славну істину Христову, перед обольщаемой Руссю. Перст Господній судив майбутньому світилу Православної церкви священномученикові Миколаю, засяяти своїм пастирським служінням в далекій села Іскрівка, в глибинці Київської Русі в межах землі Єлисаветградської.

Храм у селі Искровке, де проходив пастирське служіння отець Микола, побудований на кошти страстотерпця Царя мученика Миколи II. Люди села Искровки були бідні, але вони дуже хотіли мати в своєму селі храм, де б могли б прославляти Бога, Владичицю Богородицю і святих Божих угодників. Вони пішли до місцевого господареві пану Віктору, просити допомоги в будівництві та виділення землі під церкву. Пан у їх проханні відмовив, тоді вони вирішили послати делегацію з свого села за допомогою до Царя мученика Миколи II. Коли послані люди приїхали до царя і просили землю під будівництво храму, цар запитав, за які гроші вони будуть будувати храм, вони відповіли, що будуть ходити і просити у людей. Цар також запитав, яка біля їх села найближча станція і розпорядився, що б туди доставили цегла і будматеріали для будівництва храму в селі.

Так за Божої милості і за допомогою святого царя мученика Миколи II, почали ст��оить храм у селі Искровке Єлисаветградської єпархії. Остаточно будівництво храму закінчилося в 1905 році. Люди почали готуватися до освячення і шукати собі священика. У граді Петербурзі майбутній страстотерпець Христовий Микола був рукоположений в дияконський, а потім в сан священика і призначений духовним єпархіальним начальством за проханням царя настоятелем храму села Искровки.

Урочисте освячення храму відбулося в 1905 році, у присутності Його Величності Царя мученика Миколи II і його найяснішої сім'ї, також на освяченні храму був запрошений великий молитовник і печальник землі Російську святий праведний Іоанн Кронштадський. Після освячення храму, віруючим села Искровки, був представлений їхній настоятель отець Микола. Також Царськими страстотерпцями храму був подарований, золотий євхаристійний набір.

Пастирське служіння майбутнього священномученика Миколая у селі Іскрівка, проходило зі страхом і трепетом і жертовною любов'ю за ближния своя. Він був велелюбним до всіх, допомагав у біді і горю, він як служитель виступав на боротьбу з маловерием і вільнодумством, яке в той час почала отруювати свідомість православних християн. Також як і його духовний отець, святий праведний Іоанн Кронштадський, отець Миколай закликав людей до покаяння, до благочестивого житію по заповідям Господнім і до повернення до справжніх витоків Святої Русі. Духовним прозрінням, яке дарував йому Господь за його праведне життя, він провидів подальші скорботи людей і Православної церкви в Росії. З болем і скорботою в серці попереджав страстотерпець батько Микола, про тих стор��шних криваві гоніння на Русі, які Господь попустить за відступ народу від Бога і благочестя прадідів і батьків. Він вчив свою паству старанно молитися, повчав людей любові Божої, наставляв їх своїм життєвим прикладом, яке богатно почерпнув у свого духовного батька, святого праведного Іоанна Кронштадського.

Також священномученик Миколай, часто відвідував град Єлисаветград, де служив з духовенством міста. Відвідував так само своїх духовних чад, яких він багато мав, близьких знайомих і всіх спраглих його настанови і молитви. Він мав багато духовних чад з Тули, москви, Петербурга, Москви, Екатеринославля, Кривого Рогу, Єлисаветграда та інших міст Русі. На джерелі, виритому їм в селі Іскрівка, проводив часто страстотерпець батько Микола, вичитки біснуватих, водосвятні молебні за болящих. Багато на джерелі за молитвами угодника Божого отримували зцілення і полегшення. Люди отця Миколая називали святим священиком, тому що, він мав від Бога дар прозорливості, виганяв бісів, молитвою лікував худобу. Розповідала раба Божого Головата Фіона, мешканка села Искровки (1886 р. народження — 1982 р. смерті). У священика отця Миколая, була помічниця по храму раба Божого Єфросинія, яка приходила в храм перша, а йшла остання. Одного разу вона прийшла вранці в храм на службу і чує, як батько Микола з кимось у вівтарі розмовляє і їй услышались, тільки останні слова: "Для тебе Господи, все готовий витерпіти". Коли батюшка вийшов з вівтаря, вона запитала з ким він там розмовляв. Священик відповів: “Якщо чула, то нікому не кажи поки я живий, тому що мене скоро повинні вбити і три рази ховати — це об��ыл мені Господь".

Батюшка знав, яка влада прийде і повчав людей, казав, що прийдуть безбожники та богоборці. Настав 1917 рік. Рік революції та зміни влади, влади темряви. Влада, яку попустив Бог за гріхи і відступу народу. Влада, яка проллє море крові. Отець Миколай в ті дні говорив своїй матінці Анні: "Не сумуй матінка, мене вб'ють і три рази будуть ховати, а ти з дітьми будеш ховатися під двома прізвищами". Так воно і було, як провістив їй батюшка.

Настав 1919 рік. В цьому році батюшка вже відкрито говорив багатьом людям. що скоро його вб'ють і навіть в який день і якого числа. По святій Русі вже два роки йшло криваве гоніння на пастирів, чернецтва і православних християн. Богоборча влада вбивала по-звірячому тисячі без невинних страждальців за Віру, Христа і Вітчизну. Священномученик Микола знав, що його чекає мученицький вінець, це йому було сповіщено Самим Господом.

2 жовтня 1919 року, коли в село Искровку увійшли червоні богоборці батюшка Микола в цей час знаходився в церкві з людьми. Знаючи, що його в цей день чекає мученицька смерть за Христа, він поспішно благословив людей в церкві і відправив їх по домівках. Сам виліз на дзвіницю і впавши на коліна просив Бога сил у Вірі устояти і прощення його вбивцям даті. На дзвіниці, червоні панотця знайшли і піддали його страшним мукам.

Священномученика Миколая жорстоко били, в результаті чого йому перебили верхню щелепу і розтрощили прикладом ніс, розкололи череп на кілька частин, пробили дірку в верхній частині грудей, переламали кілька ребер. вибили ліву чашечку коліна розтрощили пальці обох ніг*, обливали холодною водою. Потім за волосся стягнули страждальця Христового з дзвіниці і привели його на кладовище, де змусили рити собі яму. Отець Микола бачачи, що скоро вони його вб'ють, попросив у безбожників час для останньої молитви. Безбожники зі сміхом йому дозволили. Ставши на коліна, батюшка Микола став молитися. У ці хвилини, коли страждалець Христовий молився Богу, червоні безбожники ззаду двічі йому вистрілили в спину і напівживого кинули в яму і закопали. Після всіх своїх звірячих вчинків над безневинним страждальцем Божим, вбивці спрямували коней на могилу отця Миколая, бажаючи затоптати могилу мученика. Але сталося диво, коні впали на коліна перед могилою святого угодника Господнього і схиливши голови розплакалися.

Вночі того ж дня віруючі християни, побоюючись надругания над тілом Божого страждальця, таємно відкопали тіло і перепоховали без труни в безпечному місці. А через рік, у 1920 році, коли натиски богоборців в селі вщухли, тіло святого страждальця священномученика Миколая одягнений в повне облачення, урочисто з безліччю священиків у гробі перепоховали за вівтар храму, де воно спочивало, здійснюючи дивовижні чудеса всім приходять на могилу 81 рік, до урочистого прославлення та його набуття 17 вересня 2001 року.